Що дає мобільна медична команда
Бабуся залишається з дідусем у громаді жити самі – діти поїхали. Бабуся багато років хворіє цукровим діабетом, не приймає ліки, зрештою, їй доводиться ампутувати обидві ноги.
Бабуся в депресії. Хоче скоїти суїцид, щоб не бути обузою для дідуся. Паліативна медбригада Краматорського центру сімейної медицини щодня їздить до цієї родини, бо бабуся потребує перев’язок, говорить із нею. Десь за місяць їй стає краще. Зараз все в неї добре, наскільки це можливо.
Інша історія – теж паліативна. Живе вдома з мамою жінка з ДЦП. Жінці уже 40+ років. Їй гіршає. Жінку стає складно перевертати, в неї виявляють великі пролежні – аж до кістки. Мобільна медична команда щодня їздить до неї, і медикам вдається вилікувати пролежні. Рани заживають.
Що було б з цими людьми, якби в Краматорській громаді мобільних команд не існувало б?
Чи візьмімо простіші приклади. В Україні, за даними дослідження “Індекс здоров’я”, кожен четвертий українець не знає свого тиску. А це призводить до погіршення стату в тих, в кого проблеми з тиском недіагностовані. За рік мобільні краматорські медичні команди виявили понад 70 людей з підвищеним тиском, які про це не знали. Це означає, що вони зможуть почати терапію і покращити свій стан: не чекаючи важчих наслідків. Так само виявляли медики людей з підвищеним цукром, які про це не знали.
Тобто основна мета мобільних бригад – профілактика загострень хронічних хвороб і обстеження. Це про базові медпослуги тим, хто самотужки за ними не прийде чи не приїде. Бо не завжди питання у відстані. Власенко каже, що в них багато пацієнтів живуть поруч з амбулаторією, але. Наприклад, один чоловік живе на 9 поверсі, маломобільний, раніше ним опікувались діти, зараз живе сам. Через такі обставини він потребує сторонньої меддопомоги. інакше звернеться сам уже в критичному стані.
Навчати людей керувати своїм медичним станом
Виїзні послуги можна організувати різними спосоабми. Це мобільні амбулаторії, мобільні медкоманди. ротація кадрів, телемедицина, каже Ольга Демешко, фахівчиня з питань фінансування системи охорони здоров’я ВООЗ. За її словами, 36 партнерів ВООЗу повідомили їм про свої мобільні медбригади у 2024 році.
Більшість пацієнтів мобільних бригад у 9 областях, де працює з ними ВООЗ, були старші за 60 років (55%), 65% були жінками, кожен 5-й – ВПО, кожен 10-й – з інвалідністю. Найчастіше їм діагностували гіпертензію, серцево-судинні хвороби, діабет 1-2 типу, хронічні обструктивні захворювання легень та бронхіальну астму, часто мали люди супутні хвороби та поліпрагмазію (невиправдане призначення одразу багатьох ліків).
Власенко вважає, що роль медсестер буде тільки важливішою ставати, бо пацієнтів з хронічними хворобами треба навчати керуванню своїм станом, а на прийомі в лікаря вдосталь на це часу нема.
Тому мобільні бригади Краматорського центру сімейної медицини складаються з лікаря та медсестри. За потреби в машину до них сідає психолог, акушер-гінеколог чи хірург. Придбані медичні автівки за донорські кошти оснащені, тож на місці лікарі можуть зробити пацієнтам не лише кардіограму, а й портативне УЗД і за потреби скерувати вже до вузького фахівця.
“В інших країнах ми бачили подібні приклади, що там, де працюють мобільні медбригади, загалом кращий доступ до медицини”, – розповідає Олівія Хартиган, керівниця напрямку якості програм Care Ukraine.
Якщо все так очевидно, що заважає впровадити мобільні медкоманди вже по країні?
Ряд речей:
Ціна
В середньому, виїзд краматорської мобільної бригади до 1 пацієнта обходиться у 895 грн. Для держави це великі витрати, каже заступник міністра охорони здоров’я Євгеній Гончар: “Профінансувати таке на всю країну - непідйомна історія. Тому важливо зменшити витрати і вибрати точково тих, кому ця допомога справді потрібна”.
Наприклад, додає Гончар, потреба в мобільних командах є не лише у прифронті, але й в про північ Рівненської, Житомирської, Чернігівської областей.Там мало великих населених пунктів, мала густота населення і, відповідно, мало медпрацівників.
ВООЗ на основі роботи своїх медбригад змоделювала формулу, за якою можна вмонтувати послуги мобільних медбригад у тариф, який платять зараз сімейним лікарям і терапевтам за обслуговування пацієнтів. І тоді це коштуватиме 300 грн. Звучить мало, та ВООЗ каже, що це все одно висока вартість порівняно з іншими послугами сімейної медицини. І що може бути виправдано за надзвичайних обставин, коли звичайні системи не можуть працювати.
“Враховуючи високу вартість мобільної медичної допомоги, важливо робити її ефективною, тобто мати достатньо кваліфіковані команди через їхнє навчання”, – додає співзасновниця БФ “Здорові рішення” Тетяна Гавриш.
Потреба змінити законодавство
Головний юридичний радник “Здорових рішень” Олексій Головін пояснює, що зараз робота медичних мобільних команд нічим не врегульована. Не вказано, яке там має бути оснащення, склад, обсяг послуг тощо. Якщо говорити про якісну допомогу. яку можна потім перевірити, для неї мають бути правила.
Брак якісних даних
Аби прорахувати запровадження моббригад по країні, держава має спиратися на потреби людей у конкретній громаді, а для цього треба мати її структуру і кількість. А з даними у нас досі халепа. Їх треба збирати. За якими критеріями, наприклад, ВООЗ вирішувала, де буде працювати мобільна команда? Ось основні:
-
у людей поблизу ніде нема медзакладу або він частково чи повністю зруйнований;
-
нема сімейного лікаря чи терапевта через брак кадрів;
-
брак основних ліків або аптек;
-
нема громадського транспорту;
-
є більша небезпека від пересування.
Зазвичай команди ВООЗ надавали послуги в місцях, розташованих у середньому за понад 18 км від найбличжого закладу сімейної медицнии.
Поєднання медицини і соцпослуг
Можливо, якісним виходом із ситуації буде поєднання медичних та соціальних фахівців у межах однієї інтегрованої мобільнолї бригади.
Власенко каже, що через нову реальність медики починають уже виконувати соціальні функції, які мали б перекривати соцпрацівники. В той же час Хартиган наводить приклад, що в соцпрацівників окремих мобільних пригад часто щось питають по здоров’ю, але соцпрацівники не медики і помогти не можуть: “Тому треба зрозуміти, як закривати потребу на перетині соцзахисту і медицини. Якщо продовжимо координуватися та інтегрувати ці сектори, зможемо набагато краще потривати потреби людей”. Вона поділяє думку частини експертів, що інтегровані мобільні медкоманди можуть бути не тільки воєнним, але й поствоєнним рішенням.
Бо, як додає Тетяна Гавриш: “Держава має думати про довготривалі наслідки, які настають, якщо людина з хронічними хворобами довго лишається без меддопомоги. Від мобільної меддопопоги виграють не тільки маргіналізовані групи, але й матері з дітьми, які переїхали в громади з деокупованих та прифронтових територій”.
Ці мами з дітьми часто створюють велику нову групу в громаді, часто там нема логістики чи транспортного сполучення якісного., і щоб доїхати до лікаря, треба викликати таксі за 500-800 грн. І далеко не кожна родина зможе дитину за ці гроші до лікаря звозити при кожній потребі.
Також з’являється ще одна нова група, додає Гавриш, – ветерани, які часто мають поранення, соматичні розлади, ментальні проблеми.
Тому, підсумовує консультантка бюро ВООЗ в Україні Олена Загрядська, моббригади створені як швидка відповідь на виклик війни, однак на четвертий рік вторгнення вже є потреба ці послуги вивести на національний рівень.
